Морква — один з найбільш багатих вітамінами і мінералами коренеплід. Батьківщиною моркви прийнято вважати територію сучасного Афганістану. Дана дворічна рослина спочатку використовувалась заради листя і насіння як прянощі і тільки згодом широке застосування отримав сам коренеплід. Плід моркви ділиться на дві частини — безпосередньо сам плід з тонкою шкіркою і серцевину, яка є менш соковитою і більше волокнистої за своєю структурою. Вибираючи моркву, слід звертати увагу на якість моркви, а саме на наявність плям або тріщин на коренеплоді, їх присутність свідчить про задерев’янілість серцевини. Морква повинна бути яскравого забарвлення, гладка і рівна. Зеленуватий колір означає, що даний овоч був дрібно посаджений і дана його частина знаходилася не в грунті, а під відкритим сонцем.

Овоч морква широко використовується в кулінарії, медицині, а також у сирому вигляді як готовий продукт.

Вирощування моркви у відкритому ґрунті від А до Я: посадка, догляд, підживлення та захист врожаю

Коли сіяти моркву у відкритий ґрунт: оптимальні терміни

1. Ранньовесняний посів (кінець березня – середина квітня). Проводиться відразу після того, як розтане сніг і підсохне верхній шар землі. Насіння моркви здатне проростати вже при температурі +4–6°C, а молоді сходи витримують короткочасні приморозки до -3–4°C. Цей термін ідеально підходить для ранніх сортів, які вирощують для свіжого літнього споживання та отримання першої «пучкової» продукції в червні-липні.
2. Літній посів (кінець квітня – травень). Оптимальний період для середньостиглих та пізніх сортів. Морква, посіяна в травні, розвивається в теплій землі, дружніше сходить і формує міцні коренеплоди. Саме цей врожай закладають на тривале зберігання в льохи та підвали на всю зиму.
3. Підзимній посів (кінець жовтня – листопад). Проводиться тоді, коли земля вже починає промерзати (стабільна температура повітря близько 0°C), щоб насіння не встигло прорости восени. Насіння загартовується в ґрунті взимку і сходить на 2–3 тижні раніше весняних посадок, даючи надранній врожай вже на початку літа.

• Найкращі попередники: огірки, кабачки, томати, рання картопля, цибуля, часник, капуста, а також сидерати (гірчиця, фацелія).
• Погані попередники: кріп, петрушка, селера, пастернак, квасоля. Ці культури мають спільних шкідників, тому після них моркву садити не можна.
• Повернення на місце: висаджувати моркву на ту саму грядку рекомендується не раніше ніж через 4–5 років.

Важливе правило живлення! Під моркву категорично заборонено вносити свіжий гній або неперепрілий компост у рік посадки. Велика кількість азоту та органіки провокує бурхливий ріст зеленої маси, при цьому коренеплоди стають «рогатими», волохатими від дрібних корінців, втрачають цукристість і миттєво гниють при зберіганні. Органічні добрива вносять під культуру-попередника за рік до цього.

• 4–5 кг перегною (тільки добре визрілого);
• 20–30 г суперфосфату;
• 15–20 г сульфату калію;
• Якщо ґрунт занадто важкий, обов'язково додають 1 відро річкового піску та торфу на квадратний метр.

Передпосівна підготовка насіння: як прискорити сходи

1. Змивання ефірних олій (промивання). Насіння зсипають у тканинний мішечок і занурюють у гарячу воду (температурою близько +45–50°C, але не окріп) на 20 хвилин. Вода забарвиться у жовтуватий колір. Після цього мішечок промивають під струменем холодної води.
2. Замочування в стимуляторах росту. Промите насіння замочують на 12–24 години в розчині Епіну, Циркону або звичайного гумату калію відповідно до інструкцій виробника.
3. Пророщування. Після замочування насіння викладають на вологу марлю або паперовий рушник, накривають плівкою і тримають у теплому місці (+20–22°C), поки частина насіння не «наклюнеться» (з'являться крихітні білі корінці).
4. Підсушування. Безпосередньо перед посівом насіння підсушують на сухому папері до сипучого стану, щоб воно не прилипало до рук під час роботи.

Технологія посіву моркви на грядці

• Поверхню ґрунту ретельно розрівнюють граблями, розбиваючи всі великі грудки землі.
• Роблять паралельні намічені борозенки глибиною 1,5–2 см.
• Оптимальна відстань між борозенками (міжряддя) — 20–25 см. Якщо зробити рядки ближче, за морквою буде важко доглядати, а посіви сильно загустяться.
• Борозенки перед посівом обов'язково проливають водою. Деякі городники радять опудрити дно борозенок деревною золою — це одночасно і калійне підживлення, і захист від перших шкідників.
• Насіння висівають на відстані близько 1–2 см одне від одного. Щоб полегшити процес, можна купувати насіння на спеціальних паперових стрічках або змішувати його перед посівом із дрібним сухим піском у пропорції 1:5.
• Борозенки загортають пухкою землею і злегка ущільнюють (притоптують долонею або тильним боком грабель). Це необхідно для того, щоб насіння мало щільний контакт із вологим ґрунтом.
• До появи перших сходів грядку можна накрити білим агроволокном — це збереже вологу та захистить землю від утворення твердої кірки.

• Перше проріджування: проводять у фазі перших двох справжніх листочків. Між сусідніми рослинами залишають проміжок в 2–3 см. Вирвані слабкі паростки видаляють з грядки.
• Друге проріджування: виконують приблизно через місяць, коли молода морква досягне товщини олівця. Відстань між коренеплодами збільшують до 5–7 см (для великих пізніх сортів — до 8 см).

Порада копірайтера: Проводьте проріджування пізно ввечері або в похмуру погоду. Під час виривання рослин виділяється сильний аромат моркви, який миттєво приваблює небезпечного шкідника — морквяну муху. Після процедури грядку бажано трохи полити, щоб ущільнити порушену землю навколо коріння, що залишилося.

• На початку росту (до появи сходів та у перший місяць) грядки поливають часто, але потроху (1–2 рази на тиждень, підтримуючи верхній шар у вологому стані).
• У період формування коренеплоду (середина літа) поливи стають рідшими, але набагато ряснішими. Вода повинна промочити землю на глибину до 25–30 см, де знаходиться корінь. Норма становить близько 10–15 літрів на 1 м².
• Перед збором врожаю: за 3–4 тижні до викопування моркви полив повністю припиняють. Це дозволяє овочам накопичити цукор, покращує їхній смак та готує до тривалого зберігання.

Схема підживлення для максимальної солодкості

1. Перше підживлення: через 2–3 тижні після появи перших сходів або відразу після першого проріджування. На 10 літрів води беруть 15 г сечовини, 15 г суперфосфату та 15 г калійної солі.
2. Друге підживлення: через 3–4 тижні після першого. Склад суміші залишається майже таким самим, але частку азоту (сечовини) зменшують, а кількість калію збільшують. Калій безпосередньо впливає на солодкість та соковитість плодів.
3. Третє підживлення (за потреби): наприкінці липня або на початку серпня. Використовують виключно фосфорно-калійні добрива (або настій деревної золи — 1 склянка золи на відро води). Азот на цьому етапі повністю виключають, інакше вся сила рослини піде в листя, а коренеплоди залишаться тонкими.

• Морквяна муха. Найпідступніший ворог культури. Сама муха не шкодить, але вона відкладає яйця в землю біля коріння. Її маленькі личинки прогризають численні ходи всередині моркви. Листя уражених рослин набуває червонувато-фіолетового відтінку і в'яне, а самі коренеплоди стають дерев'янистими, гіркими та непридатними для їжі.
  • Профілактика та боротьба: дотримання сівозміни, ранній посів, вчасне проріджування. Чудовий ефект дає сумісна посадка: висаджуйте рядки моркви по черзі з рядками цибулі або часнику — фітонциди цибулевих культур надійно відлякують морквяну муху. Для захисту також використовують опудрювання міжрядь сумішшю тютюнового пилу та золи (1:1). При масовому ураженні застосовують інсектициди (наприклад, «Актара», «Децис»).
• Морквяна листоблішка. Крихітна зелена комаха, яка висмоктує сік із молодого листя. Бадилля починає скручуватися в кучері, ріст коренеплоду зупиняється.
  • Методи боротьби: обприскування грядок настоєм тютюну, лушпиння цибулі або обробка біопрепаратами («Актофіт»).

• Альтернаріоз (чорна гниль). Грибкове захворювання, яке вражає рослину на будь-якому етапі. Спочатку на листі з'являються бурі плями, потім воно жовтіє і відмирає. Згодом грибок переходить на верхню частину коренеплоду, утворюючи суху чорну гниль. Хвороба швидко розвивається у вологу, спекотну погоду та на загущених грядках.
  • Профілактика: дезінфекція насіння перед посадкою, знищення рослинних решток восени. Для лікування початкових стадій застосовують обробку фунгіцидами або препаратами на основі міді (Бордоська суміш).
• Фомоз (суха гниль). На листі з'являються сірувато-бурі плями, а на самій моркві утворюються підкорінні порожнечі, вкриті білим нальотом грибниці. Найсильніше хвороба проявляється вже взимку під час зберігання.
  • Профілактика: внесення підвищених доз калійних добрив під час вирощування та ретельне відбраковування пошкоджених плодів перед закладанням у льох.

Збір та правила тривалого зберігання врожаю

1. Викопувати коренеплоди краще за допомогою лопати або тупих вил, акуратно підважуючи пласт землі, щоб не переламати та не подряпати шкірку овочів.
2. Витягнуту з землі моркву акуратно очищають від залишків ґрунту руками (не можна стукати коренеплодами один об один або об землю).
3. Обрізання бадилля. Це потрібно зробити відразу після викопування. Якщо залишити листя, воно почне витягувати вологу з плоду, і морква зів'яне. Бадилля обрізають гострим ножем врівень з голівкою (навіть захоплюючи 1–2 мм самого коренеплоду), щоб взимку з точок росту не почали проростати нові зелені пагони.
4. Просушування. Обрізану моркву розкладають в один шар під навісом або в добре провітрюваному сухому приміщенні на 3–5 годин для «лікування» дрібних механічних пошкоджень та підсихання зрізів.

• У ящиках із піском. На дно дерев'яного або пластикового ящика насипають шар чистого вологого піску (2–3 см), викладають ряд моркви так, щоб плоди не торкалися один одного, і знову засипають піском. Так можна робити кілька шарів. Пісок не дає волозі випаровуватися і стримує розвиток гнилі.
• У поліетиленових мішках. Моркву складають у щільні великі мішки, які залишають відкритими (не зав'язують!), щоб всередині не накопичувався вуглекислий газ та конденсат.
• У хвойній тирсі. Тирса містить ефірні олії та смоли, які працюють як природний антисептик і захищають врожай від грибків протягом 6–8 місяців.

Хімічний склад моркви

У таблиці наведені усереднені значення ( калорійність, поживні речовини, вітаміни, мікроелементи) з розрахунку на 100 грамів продукту.

Харчова цінність моркви
Морква калорійність 32.0 кКал
Вуглеводи 6.9 гр
Жири 0.1 гр
Білки 1.3 гр
Вода 88.0 гр
Моно — і дисахариди 6.7 гр
Крохмаль 0.2 гр
Харчові волокна 2.4 гр
Органічні кислоти 0.3 гр
Зола 1.0 гр
Морква вітаміни
Вітамін А 9.0 мг
Вітамін B1 0.06 мг
Вітамін В2 0.07 мг
Вітамін В3 0.3 мг
Вітамін В6 0.1 мг
Вітамін В9 9.0 мкг
Вітамін C 5.0 мг
Вітамін Е 0.6 мг
Вітамін Н 0.06 мкг
Вітамін PP 1.0 мг
Морква Макроелементи / Мікроелементи
Залізо 0.7 мг
Калій 200.0 мг
Кальцій 27.0 мг
Магній 38.0 мг
Натрій 21.0 мг
Сірка 6.0 мг
Фосфор 55.0 мг
Хлор 63.0 мг
Алюміній 323.0 мкг
Бор 200.0 мкг
Ванадій 99.0 мкг
Йод 5.0 мкг
Кобальт 2.0 мкг
Літій 6.0 мкг
Марганнец 200.0 мкг
Мідь 80.0 мкг
Молібден 20.0 мкг
Нікель 6.0 мкг
Фтор 55.0 мкг
Хром 3.0 мкг
Цинк 400.0 мкг

Корисні властивості моркви для організму людини

Моркву і морквяний сік мають протизапальну, антисептичну, глистогіну, знеболюючу, ранозагоювальну, жовчогінну дію.

Вживання свіжовичавленого морквяного соку підвищує апетит, знімає втому, покращує зір, послаблює токсичну дію антибіотиків на організм, відновлює здоровий колір обличчя, зміцнює волосся і нігті, посилює діяльність підшлункової залози, є гарною профілактикою простудних захворювань, і покращує роботу травної системи в цілому. Також сік моркви п’ють як проносне, що допомагає дуже добре очистити кишечник від шлаків і позбавитися від глистів.

Завдяки безлічі корисних вітамінів, що входять до складу моркви вона широко використовується в дієтології. Морквяний сік призначають як дієтичний і лікувальний засіб при захворюванні грудних дітей.

Також морква допомагає при запаленнях ротової порожнини, у тому числі і стоматиті. Для профілактики і лікування необхідно споліскувати рот розбавленим соком. Сік використовують як тонік або лосьйон для обличчя — ефект бархатиста і наповнена свіжістю шкіра. Терту моркву можна використовувати для зовнішнього застосування від опіків і гнійних ран.

Морквяний сік добре допомагає від недокрів’я.

Її також рекомендують при різних захворюваннях серцево- судинної системи, гастриту із зниженою кислотністю, анемії, хворобах печінки і нирок, бронхіальній астмі та бронхіті, туберкульозі та запаленні легенів і деяких шкірних хворобах.

Поряд з позитивними властивостями моркви, вона має і ряд негативних. Так, сік моркви протипоказаний при гастриті з підвищеною кислотністю, виразках шлунка і дванадцятипалої кишки, ентериті, при наявності каменів у нирках. Варто відмовити від морквяного соку і при ожирінні.